Відблиском фар, сьогодні, прямо крізь напругу.
Відчутний спокій. Цього ще не було - я не забуду.
Завчасні дії й незавчасні почуття.
Як по холсту - зливаєш свої поняття.
Сьогодні так, завтра - буде завтра, чи не буде?
Чекаю сенс. Чи може й він мене забуде?

Не все в житті іде як дорогий годинник:
одні з них гублять, інші треба розбивати.

Годинник йде, години йдуть.
Простір налаштовані долати.
Я, особисто, памятаю очі тих,
хто впевнений що їм нема чого втрачати.

Відблиском фар - рефлекси збуджують рефлекси.
Писати сів. Романтика, абсурд?
Я втратив все, що мріяв не встрачати.
Єдине що, не можу не... Кохати.